Роботодавець, який делегує працівника на територію Республіки Польща, призначає особу, уповноважену бути посередником у контактах з Державною інспекцією праці та зобов’язану надсилати документи чи повідомлення. Закон вимагає, щоб така особа перебувала на території Республіки Польща протягом періоду делегування. Жодних додаткових вимог щодо особи «посередника» у контактах між органами ДІП та компанією-делегатором Закон не містить. Таким чином, це також може бути один із делегованих працівників. Не вимагає спеціальної форми повноваження. Дані цієї особи, зокрема прізвище, ім’я, адреса, номер телефону та адреса службової електронної пошти, мають бути вказані в декларації про делегування працівників, яка подається до Державної інспекції праці не пізніше ніж в перший день надання послуг на території Республіки Польща. Про зміну даних цієї особи делегуюча компанія зобов’язана повідомляти Державну інспекцію праці не пізніше ніж протягом 7 робочих днів з дати зміни. Слід виходити з того, що особа, зазначена в заяві про делегування як посередник у контактах між роботодавцем, що делегує, та Державною інспекцією праці була уповноважена закордонним суб’єктом виконувати цю функцію. Крім того, на вимогу Державної інспекції праці особа, яка є посередником у контактах з роботодавцем, який делегує працівника на територію Республіки Польща, зобов’язана негайно надати Державній інспекції праці дані уповноваженої роботодавцем особи, яка може діяти від його імені під час перевірки інспекцією праці, вказавши його ім’я та прізвище, адресу, де він перебуває, номер телефону та адресу службової електронної пошти. На обґрунтований запит Державної інспекції праці у зв’язку з перевіркою ця особа повинна перебувати на території Республіки Польща. У зв’язку з перевіркою інспектор праці Державної інспекції праці має право вимагати ознайомлення з документом, що підтверджує уповноваження роботодавцем даної особи, представляти його під час перевірки. Закон про делегування працівників у рамках надання послуг не вказує на сферу повноважень «посередника». Він виступає як «зв’язковий» між інспектором праці та компанією, що делегує, через якого можна подати запит на отримання інформації від суб’єкта, який делегував працівника (на етапі перед перевіркою), запит щодо вказання особи, яка представляє закордонний суб’єкт під час перевірки ДІП (якщо вважається, що для здійснення певних заходів необхідно провести перевірки ДІП). Зокрема, посередник у контактах з ДIП не має права бути стороною провадження, яке проводить інспектор праці (хіба що він є уповноважений представляти роботодавця перед контрольнтми органами за окремим повноваженням), він не є адресатом правових документів, що видаються інспектором праці (накази, заяви, тощо).
«Посередник» не несе відповідальності за невиконання інших зобов'язань згідно з Законом про делегування працівників. Він також не несе відповідальності за ненадання делегованим працівникам умов працевлаштування, не менш сприятливих, ніж ті, що передбачені положеннями польського законодавства (в межах, зазначених у ст. 4 ч.2, ст. 4b та ст. 4d Закону про делегування працівників у рамках надання послуг), які польські нормативні акти розглядають як порушення прав осіб, які виконують оплачувану роботу (вказані, серед іншого, у ст. 282 § 1 п. 1 і 2, ст. 283 Кодексу законів про працю). Відповідальність «посередника» у контактах з ДІП може бути пов’язана з перешкоджанням або недопущенням інспекції праці до проведення перевірки, шляхом невиконання ним функції посередника (ненадання запиту інспектора праці суб’єкту, що делегував працівника, ненадання під час перевірки даних особи, яка представляє роботодавця, що делегує працівника, тощо), що може притягнути посередника до відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ст. 283 § 2 п. 8 КЗпП, а в крайньому випадку може закінчитися поданням до правоохоронних органів повідомлення про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ст. 225 § 2 Кримінального кодексу, що карається позбавленням волі на строк до 3 років.
Закон від 10 червня 2016 року про делегування працівників у рамках надання послуг також поширюється на роботодавців із т.зв. третіх країн, які делегують своїх працівників для тимчасового виконання робіт до Польщі. Стаття 26 цього Закону передбачає, що його положення застосовуються відповідно до цієї групи роботодавців з застереженням (тобто з врахуванням) положень ст. 88 ч. 1 п. 3 і 4 ст. 88c ч. 6 п. 2 і 3 і розд. 9 Закону від 20 квітня 2004 р. про сприяння зайнятості та інституцій ринку праці та ст. 139а ч. 3 Закону від 12 грудня 2013 року про іноземців. Отже, Закон про делегування працівників не звільняє від обов’язку дотримуватись положень, що стосуються, також законності перебування та праці іноземців на території Республіки Польща.
Іноземний роботодавець, який делегує працівника, зобов’язаний вказати особу, яка проживає на території Республіки Польща, має документи, що підтверджують виконання обов’язків, покладених на суб’єкта делегування, яка діє від імені роботодавця та уповноважена його представляти, напр. перед органами, зазначеними у ст. 88f ч. 3 Закону про сприяння зайнятості та інституцій ринку праці, включаючи органи Державної інспекції праці (ст. 88c ч.6 п.3 цитованого Закону).
Тому слід зазначити, що роботодавець із третьої країни, який зобов’язаний вказати таку особу, не зобов’язаний призначати посередника або особу, уповноважену роботодавцем, до представництва його під час перевірки інспекції праці, тобто осіб, вказаних у ст. 24 ч. 1 і 2 Закону про делегування працівників у рамках надання послуг, оскільки відповідно до Закону про сприяння зайнятості та інституцій ринку праці, він повинен призначити особу, яка діє від його імені - про що йдеться у ст. 88c ч. 3 п. 3 цього Закону. У формі заяви про делегування працівника на територію Республіки Польща вказується ця особа із зазначенням, що це стосується підприємця, який делегує працівника на роботу в Польщу, який має юридичну адресу в т.зв. третій країні.