У принципі, громадянинові України можна надати працю у кожній формі, передбаченій
у загально стосованих нормах законодавства. Найбільш безпечним договором для осіб, які виконують працю залишається, звичайно, трудовий договір (umowa o pracę), оскільки трудові відносини регулюються Трудовим кодексом.
У випадку працевлаштування на основі строкового трудового договору належить пам’ятати, що згідно з законом, це можливо виконувати максимально 33 місяці та не більше, аніж на основі трьох договорів. Однак, договір на пробний строк, який можна укласти максимально на 3 місяці, до цього ліміту не враховується.
Також існує можливість укласти цивільно-правовий договір, але лише за умови, що послуги, які виконуються на основі цього договору не несуть характеру трудових відносин, тобто м.ін. не виконуються під керівництвом роботодавця та у визначену ним часі і місці. Якщо ж, виявиться, що у даного роботодавця дві особи працюють в таких самих умовах, але, наприклад, громадянин Польщі на основі трудового договору, а українець має цивільно-правовий договір -при тому обидва виконують аналогічні обов’язки, то на таку ситуацію ми, Інспекція Праці, повинні зареагувати.
Якщо йдеться про договір на виконання конкретного завдання (umowa o dzieło), належить звернути увагу на те, що на підприємців накладено обов’язок інформувати органи соціального страхування про кожен випадок укладення такого договору. Тому варто, аби підприємці вибирали таку форму працевлаштування біженців, яка б не викликала сумнівів під час майбутніх провірок.
Пам’ятаймо також про те, що невдовзі почнеться сезон польових робіт. Договір про поміч при зборі урожаю не гарантує мінімального винагородження за виконану працю, ані охорони в рамках безпеки праці, не залежно від того, чи у індивідуального фермера працює поляк чи іноземець. Державна Інспекція Праці має дуже обмежену можливість впливу у таких випадках.
Якщо йдеться про винагородження за працю, або виконані послуги, належить підкреслити, що записи спеціального постановлення жодним чином не звільняють роботодавця з обов’язку дотримуватись передбачених Польщею законів щодо мінімального винагородження. І так, якщо іноземець працевлаштований на основі трудового договору, його винагородження не може бути нижчим від щорічно встановленого мінімального винагородження за працю. Від 1 липня 2023 року воно становить 3600 злотих брутто – при працевлаштуванні на повну ставку. У випадку договору доручення та договору про надання послуг, до якого стосуються ті ж самі правила,що й до договору доручення, щорічно встановлюється мінімальне винагородження за годину. Від 1 липня 2023 року воно становить 23,50 злотих брутто. Ці регулювання стосуються всіх осіб, які виконують працю на території Польщі, в тому числі іноземців.