На підставі статті 1541 § 1 і статті 155 Закону від дня 26 червня 1974 р. Кодекс Праці - з ціллю окреслення належного виміру відпустки до стажу праці враховуються закінчені періоди працевлаштування у кожного роботодавця, а також незакінчені періоди працевлаштування, якщо працівник перебуває у двох трудових відносинах і приступаючи до праці в роботодавця, який встановлює вимір відпустки не закінчив попереднього, раніше початого працевлаштування, всі періоди працевлаштування без погляду на те, чи між ними мали місце перерви чи ні, а також періоди навчання у зв’язку з закінченням окресленого в законі типу навчального закладу. До стажу, від якого залежить вимір відпочинку також враховуються інші періоди, які не є періодами працевлаштування, але на підставі кодерсу праці або інших законів вважаються рівнозначними. Як приклад, до цього можна віднести таку активність, як служба в поліції, служба у місцях позбавлення волі чи військову службу. Польське законодавство передбачає можливість врахування військової служби, яка проходить у Польщі до стажу праці на основі статті 237 і статті 313 Закону від дня 11 березня 2022 р. про оборону Батьківщини. На основі цих законів, періоди військової служби беруться до уваги аналогічно як періоди працевлаштування.
У випадку стажу праці, який був здобутий поза територією Польщі, юридичною підставою, яка відноситься до цього питання є стаття 86 частина 1 Закону від дня 20 квітня 2004 р. про сприяння працевлаштуванню та установах ринку праці, з якого виникає, що підтверджені документами періоди працевлаштування, що відбулися за кордоном у роботодавця з іншої країни, враховуються до періодів працевлаштування у Польщі з ціллю набуття прав працівника. Згідно з вищевказаним, всі періоди працевлаштування за кордоном у роботодавця з іншої країни зараховуються до періодів працевлаштування незалежно від країни, де виконувалась праця і незалежно від громадянства працівника. Варто підкреслити, що працівник, який працевлаштовується в Польщі може підтвердити працевлаштування в інших країнах різними документами, які підтверджують факт працевлаштування у закордонного роботодавця, як на приклад: трудовий договір, посвідка видана роботодавцем, підтвердження виплат винагородження, документи, що підтвержують соціальне страхування.
Проте дослівне формулювання закону свідчить про те, що законодавець надав польському роботодавцю можливість зараховувати до трудового стажу працівника лише періоди роботи за кордоном, вищезазначене положення не наказує зараховувати до трудового стажу військову службу, проходжену за кордоном. Для того, щоб військова служба була прирівнювана до стажу для набуття трудових прав, в тому числі щодо визначення розміру відпустки – необхідна конкретна регламентація данної сфери. Однак у польському законодавстві немає правової норми, аналогічної до положень Закону про захист Батьківщини, яка б дозволяла враховувати військову службу, виконану за межами Польщі до трудового стажу працівника.