Інформація про робочий час водія іншими мовами:
Робочий час водія (як протягом дня, так і протягом тижня), а також максимальний час роботи протягом тижня (зокрема понаднормовий) регулюються законом про робочий час водіїв. Закон також містить визначення понаднормової роботи водія і максимальний річний ліміт понаднормових годин, які водій може відпрацювати у зв’язку з особливими запитами роботодавця.
Крім того, за понаднормову роботу виплачуються відповідні надбавки до заробітної плати або надаються дні відпочинку відповідно до регламентованих принципів, які регулюються положеннями Кодексу законів про працю.
Див.: Як визначати й розраховувати робочий час | Biznes.gov.pl — Інформаційно-сервісний сайт для підприємців
Таким чином, перевірка того, чи було відпрацьовано час понаднормово, а також перевірка правильності розрахунків вимагає знання наступних понять і принципів. Робочий час водія — це час від початку до закінчення роботи, який охоплює всі види діяльності, пов'язані з перевезеннями за допомогою транспортного засобу, зокрема:
• водіння;
• завантаження і розвантаження, а також нагляд за завантаженням і розвантаженням;
• нагляд і допомогу особам, які здійснюють посадку й висадку;
• експедиторську діяльність;
• щоденне технічне обслуговування транспортного засобу й причепів;
• іншу діяльність, що здійснюється для виконання службового завдання або гарантування
безпеки людей, транспортного засобу та майна;
• виконання необхідних адміністративних формальностей;
• утримання транспортного засобу в чистоті.
Робочий час водія також включає перерву тривалістю 15 хвилин, яку роботодавець зобов'язаний надати, якщо тривалість робочого часу водія становить щонайменше 6 годин на добу. До робочого часу водія також відноситься час поза межами встановленого графіка робочого часу, протягом якого водій залишається на робочому місці, готовий до виконання роботи, зокрема під час очікування завантаження або розвантаження, передбачувана тривалість якого не була відома водієві до відправлення або початку відповідного періоду.
До робочого часу водія не відноситься така діяльність:
• час чергування, якщо протягом нього водій не виконував роботу;
• необґрунтовані зупинки під час руху;
• безперервний відпочинок протягом доби;
• перерви, що виникають у разі застосування системи переривчастого робочого часу.
Робочий день
Для обліку робочого часу та визначення права на оплату понаднормової роботи під терміном «день» слід розуміти 24 години поспіль, починаючи з години, о якій водій приступає до роботи згідно з чинним графіком робочого часу. Індивідуальний графік робочого часу, який визначається роботодавцем, може передбачати різні години початку й закінчення роботи. У цьому випадку повторне виконання роботи у той самий день не вважається понаднормовим часом.
Нічний час
а) Нічний час для обліку робочого часу водія (відповідно до положень закону про робочий час водіїв); якщо робота виконується в нічний час, робочий час водія не має перевищувати 10 годин між двома послідовними періодами денного відпочинку або між денним і тижневим періодами відпочинку. Нічний час — період тривалістю чотири години в проміжок з 00:00 до 07:00. Визначення нічного часу в цьому положенні застосовується лише для визначення робочого часу.
б) Нічний час, який дає право на отримання доплати до заробітної плати (на підставі положень Кодексу законів про працю), становить 8 годин з 21:00 до 7:00. Нічний час встановлюється роботодавцем у правилах внутрішнього трудового розпорядку, а також може бути встановлений колективним договором, а за відсутності обов'язку створення правил внутрішнього трудового розпорядку або укладення колективного договору
роботодавець зобов'язаний письмово повідомити працівника про нічний час, що діє на робочому місці.
Доплата до заробітної плати за роботу в нічний час.
Водій, який працює в нічний час, має право на доплату до заробітної плати за кожну годину роботи в нічний час у розмірі 20 % від годинної тарифної ставки, виходячи з мінімальної заробітної плати.
липня — 3600 злотих брутто.
Розмір одноразової виплати має бути встановлено таким чином, щоб він відповідав очікуваному обсягу нічної роботи. Встановлення одноразової виплати, яка занижує фактично відпрацьовані години в нічний час, не звільняє роботодавця від обов'язку оплачувати фактично виконану роботу в нічний час у розмірі, встановленому в Кодексі законів про працю.
Час чергування — це час, протягом якого водій у неробочий час перебуває в готовності до виконання роботи за трудовим договором на робочому місці або в іншому місці, визначеному роботодавцем.
За зазначений вище час чергування (за винятком чергування вдома) водій має право на додатковий відпочинок, тривалість якого відповідає тривалості чергування; а якщо надати такий відпочинок неможливо — на винагороду за особистою класифікацією, що визначається погодинною або місячною ставкою. Якщо розмір такої винагороди не був окреслений при визначенні умов оплати праці, він становитиме 60 % від розміру винагороди.
Якщо транспортним засобом керують два або більше водіїв, час, не відведений на керування транспортним засобом, вважається часом чергування. За час такого чергування водій має право на винагороду за ставкою, встановленою в правилах винагороди, що застосовуються до
відповідного роботодавця, але не менше половини винагороди, визначеної за «нормальний» час чергування, як зазначено у вступі.
Періоди доступності — періоди, відмінні від перерв і періодів відпочинку, протягом яких водій не зобов'язаний залишатися на робочому місці в готовності розпочати чи продовжити керування транспортним засобом або виконувати іншу роботу. До періодів доступності відносяться, зокрема, час, протягом якого водій супроводжує транспортний засіб, що перевозиться поромом або поїздом, час очікування на прикордонних переходах і через обмеження руху. Періоди доступності поза графіком роботи вважаються часом чергування.
Якщо водій, до якого застосовується робочий час, заснований на виконанні завдань, не відпрацював добовий робочий час, то періоди часу, проведені в доступності, зараховуються як робочий час у межах 8 годин, а в інших випадках — як час чергування.
Робочий час
Робочий час водія не може перевищувати 8 годин на день і в середньому 40 годин при середньому п'ятиденному робочому тижні протягом узгодженого розрахункового періоду, що не перевищує 4 місяців. Для водіїв, які здійснюють перевезення автомобільним транспортом, можуть застосовуватися робочі графіки, за якими допускається подовження робочого часу до 12 годин на день — за системою еквівалентного робочого часу. У цьому випадку розрахунковий строк не може перевищувати 1 місяць, але в особливо обґрунтованих випадках його може бути продовжено щонайбільше до 3 місяців, а у випадку виконання робіт, що залежать від сезону або погодних умов, — щонайбільше до 4 місяців.
Тижнева тривалість робочого часу водія з урахуванням понаднормової роботи не може перевищувати в середньому 48 годин протягом прийнятого розрахункового періоду, що не перевищує 4 місяців. Проте тижневий робочий час може бути збільшено щонайбільше до 60 годин за умови, що середній тижневий робочий час не перевищує 48 годин у прийнятому розрахунковому періоді, який не може перевищувати 4 місяців.
Вищезазначене положення також стосується водіїв, які працюють у кількох роботодавців.
Таким чином, середня тижнева тривалість робочого часу незалежно від кількості роботодавців (суб’єктів господарювання), у яких виконує роботу водій, не може перевищувати в середньому 48 годин протягом прийнятого розрахункового періоду, що не перевищує 4 місяців. Отже, правило щодо тривалості робочого часу застосовується скоріше до водія, а не до роботодавця.
Положення про можливість подовження робочого часу до 60 годин на тиждень за умови дотримання правила про те, що середній тижневий робочий час не може перевищувати 48 годин протягом прийнятого розрахункового періоду, а також застосування цього правила до водія незалежно від кількості роботодавців, у яких виконує роботу водій, не стосується транспортних засобів, зазначених у статті 3 Регламенту (ЄС) № 561/2006 і в статті 2 (розділ 2) Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР).
Понаднормовий час
Робота, яка виконується поза робочим часом працівника, а також робота, яка виконується поза добовим подовженим робочим часом (відповідно до системи та графіка робочого часу, встановлених для водія), вважається понаднормовою роботою.
Робота у понаднормовий час допускається у випадку:
• ситуації та події, що потребують від водія вжити заходів для захисту життя чи здоров'я
людей і майна або для усунення несправностей;
• особливих потреб роботодавця.
Річний ліміт понаднормових годин водія у зв’язку з особливими потребами роботодавця не може перевищувати 260 годин протягом календарного року. Більший ліміт може бути встановлено в колективному трудовому договорі, правилах трудового розпорядку чи трудовому договорі, якщо на роботодавця не поширюється дія колективного трудового договору або він не зобов'язаний встановлювати правила трудового розпорядку.
Середній тижневий ліміт понаднормової роботи
Тижнева тривалість робочого часу водія з урахуванням понаднормової роботи не може перевищувати в середньому 48 годин протягом прийнятого розрахункового періоду, що не перевищує 4 місяців.
Зазначена вище тижнева тривалість робочого часу може бути збільшена до 60 годин, якщо середня тижнева тривалість робочого часу не перевищує 48 годин у прийнятому розрахунковому періоді, який не перевищує 4 місяців. Вищезазначене положення також стосується водіїв, які працюють у кількох роботодавців.
Таким чином, середня тижнева тривалість робочого часу незалежно від кількості роботодавців (суб’єктів господарювання), у яких виконує роботу водій, не може перевищувати в середньому 48 годин протягом прийнятого розрахункового періоду, що не перевищує 4 місяців.
Порядок оплати понаднормової роботи.
Кодекс законів про працю передбачає два способи оплати понаднормової роботи:
➢ виплата заробітної плати разом із надбавкою в розмірі 50 % або 100 % від зарплати;
➢ надання днів відпочинку.
За роботу в понаднормовий час, окрім звичайної заробітної плати, працівник має право на доплату в розмірі:
1) 100 % від заробітної плати — за роботу в понаднормовий час, який припадає на такий час:
в нічний час, неділі та святкові дні, які не є для працівника робочими згідно з його графіком роботи;
в вихідний день, наданий працівникові за роботу в неділю або свято, згідно з його графіком роботи;
2) 50 % від заробітної плати — за роботу в понаднормовий час у будь-який інший день, окрім зазначених в п. 1.
За кожну годину роботи в понаднормовий час у зв’язку з перевищенням середньотижневої норми робочого часу в прийнятому розрахунковому періоді також нараховується надбавка в розмірі 100 % (окрім випадків, коли цю норму було перевищено внаслідок роботи в понаднормовий час, за яку працівникові встановлюється надбавка за перевищення денної норми робочого часу).
Заробітна плата, яка є основою для розрахунку надбавки, включає заробітну плату працівника, що випливає з його особистої класифікації, визначеної за годинною або місячною ставкою, а якщо таку складову зарплати не було виділено при визначенні умов оплати праці — 60 % від
заробітної плати.
Роботодавець може бути звільнений від обов'язку виплачувати надбавку за понаднормову роботу лише в таких випадках:
• якщо до строку виплати заробітної плати за роботу, що настав безпосередньо після виникнення понаднормової роботи у зв'язку з перевищенням денної норми, роботодавець на прохання працівника надає йому дні відпочинку. В обмін на час, відпрацьований понаднормово, роботодавець, на прохання працівника, може надати йому дні відпочинку в тій самій кількості (1:1). Такий запит має бути поданий в письмовій формі. На прохання працівника дні відпочинку в обмін на понаднормову роботу також може бути надано в наступному розрахунковому періоді;
• якщо роботодавець надає дні відпочинку в обмін на години понаднормової роботи без прохання працівника. У такому випадку роботодавець зобов'язаний надати дні відпочинку не пізніше закінчення розрахункового періоду в розмірі половини від кількості відпрацьованих понаднормово годин (1:1,5), але це не має призвести до зменшення заробітної плати, яка нараховується працівникові за повну місячну норму робочого часу.
Виплата заробітної плати разом із надбавкою за понаднормову роботу може бути замінена одноразовою виплатою. Запровадження одноразової виплати замість заробітної плати та надбавки за понаднормову роботу допускається лише для працівників, які постійно працюють поза робочим місцем. Розмір одноразової виплати має відповідати передбачуваному обсягу годин понаднормової роботи.
Нормативно-правова база
• Ст. 20, 21 Закону про робочий час водіїв від 16 квітня 2004 року;
• Ст. 29 § 3, 1041 § 1 п. 4, 1511 § 1 та 4, 1512 § 1–3, 1515 § 1 та 3, 1517 § 1, 1518 § 1 та 2, 240 § 1 п. 1 Кодексу законів про працю від 26 червня 1974 року;
• Наказ від 13 вересня 2022 року про мінімальну заробітну плату та мінімальну погодинну ставку в 2023 році.