Надруковано перший номер журналу "Інспектор Праці".
1945
В концентраційному таборі Равенсбрюк Halina Krahelska працює над "Методикою організації Інспекції Праці в незалежній Польщі після ІІ світової війни".
1946
Після Другої світової війни нагляд за всіма питаннями, що стосуються охорони здоров'я та безпеки праці було доручено Департаменту Праці у Міністерстві Праці та Соціального Захисту. Було також створено міжресортний Центральний Комітет з питань безпеки і гігієни праці, який мав своїх аналогів у 20 секторах. Окрім інших завдань, вони виконували контрольну діяльність на робочих місцях з найвищим рівнем ризику.
20 березня 1950
Відповідно до Закону "Про місцеві органи уніфікованої державної влади" інспекторів праці було перенесено до Відділів праці та соціальної допомоги у Районних Бюро і міських рад.
1950
Створення Центру Навчання Державної Інспекції Праці у Вроцлаві.
10 листопада 1954
Відповідно до «Декрету про прийняття профспілками завдань у сфері реалізації положень про охорону праці, безпеку та охорону здоров'я та здійснення контрольної діяльності», інспекція стала службою, що діє в рамках профспілок. Попередньо створена інспекція праці була переформована в технічну службу, яка була профільована на конкретні сектори.
6 березня 1950
Прийняття Акту про Державну Інспекцію Праці, що надає їй статус органу, призначеного для нагляду та контролю дотримання трудового зправа, зокрема щодо безпеки праці та охорони здоров'я.
29 травня 1989
На основі Закону про відмову від повноважень Національної Ради на користь Президента та інших органів державної влади, Державна Інспекція Праці була підпорядкована Сейму.
